Після затвердження нових критеріїв бронювання працівників аграрного сектору на Кіровоградщині розгорнулася активна дискусія. Голова Кіровоградської обласної організації ВО «Батьківщина», депутат Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко одним із перших заявив, що пропозиції аграріїв області не були враховані. Ми поговорили з ним про те, чому це питання виходить далеко за межі процедури бронювання, які наслідки можуть мати нові критерії та чи можливий сьогодні конструктивний діалог між владою й аграрною спільнотою.
— Пане Олександре, останніми днями ви багато говорите про критерії бронювання працівників аграрної галузі. Чому саме ця тема стала для вас принциповою?
— Тому що вона стосується не одного підприємства і навіть не одного району. Вона стосується всієї області. Кіровоградщина традиційно є аграрним регіоном. Тут сільське господарство — це не просто галузь економіки. Це основа життя багатьох громад.
За кожним господарством стоять люди: механізатори, агрономи, водії, інженери, бухгалтери. Стоять їхні родини. Стоять місцеві бюджети, які отримують податки. Стоять школи, дитячі садки, лікарні, які фінансуються завдяки роботі цих підприємств.
Саме тому будь-які рішення, які впливають на аграрний сектор, повинні бути максимально виваженими.
— Ви заявили, що ще до затвердження критеріїв звернулися до Кіровоградської ОВА. Як виникла ця ініціатива?
— Вона не виникла за один день. До мене почали звертатися керівники господарств, фермери, представники аграрного бізнесу. Люди говорили про ті критерії, які готувалися, ділилися своїми побоюваннями.
Ми провели низку консультацій, проаналізували ситуацію і зрозуміли, що маємо запропонувати своє бачення.
30 червня я офіційно звернувся до голови Кіровоградської обласної військової адміністрації. Це були не емоції й не політичні заяви. Це був документ із конкретними пропозиціями, які підтримали депутати Кіровоградської обласної ради.
— Що саме пропонували змінити?
— Ми пропонували критерії, які, на нашу думку, краще відповідали реальній ситуації в аграрному секторі.
Наша логіка була простою: підприємства мають підтверджувати свою важливість не лише цифрами, а й реальною роботою — сплатою податків, створенням робочих місць, виробництвом продукції, підтримкою громад.
Ми не просили скасувати вимоги. Ми просили зробити їх такими, щоб вони були досяжними для тих господарств, які чесно працюють.
— Але після цього були затверджені нові критерії. Якою була ваша реакція?
— Відверто кажучи, я був розчарований.
Не тому, що не погодилися саме зі мною. А тому, що фактично не було враховано жодної пропозиції аграрної спільноти області.
Навпаки, вимоги стали ще жорсткішими. Мінімальна площа землі збільшилася до 200 гектарів, підвищили вимоги щодо податків і валового збору зернових.
Склалося враження, що діалогу фактично не було.
— Чому, на вашу думку, діалог настільки важливий?
— Бо чиновник бачить статистику.
А фермер бачить поле.
Він знає, скільки коштує пальне, добрива, насіння, ремонт техніки. Він знає, як працювати під час повітряних тривог, нестачі кадрів і постійних економічних ризиків.
Саме тому рішення повинні народжуватися не лише в кабінетах.
Якщо є можливість сісти за один стіл і обговорити проблему — це завжди кращий шлях.
— Ви говорите, що це питання не лише аграріїв. Чому?
— Бо аграрний сектор — це фундамент економіки області.
Якщо підприємство працює стабільно, воно платить податки.
Якщо сплачуються податки — громада ремонтує дороги, підтримує освіту, медицину, комунальну сферу.
Тобто будь-яке рішення щодо аграрної галузі автоматично впливає на життя тисяч людей, навіть якщо вони не працюють у сільському господарстві.
Саме тому це питання суспільне.
— Ви вже записали відеозвернення. Чому вирішили звернутися саме до такого формату?
— Бо люди мають право знати, що відбувається.
У соціальних мережах дуже легко побачити лише заголовок і зробити висновок.
Мені хотілося спокійно, без емоцій пояснити, чому ми звернулися до ОВА, які саме пропозиції подали, що змінилося після ухвалення критеріїв і чому аграрії висловлюють занепокоєння.
І головне — показати, що це питання не політичного протистояння, а відповідальності перед людьми.
— Яким ви бачите подальший розвиток ситуації?
— Я переконаний, що будь-яке рішення можна аналізувати й удосконалювати.
Якщо практика покаже, що нові критерії створюють труднощі для аграрних підприємств, влада повинна бути готовою повернутися до цього питання.
Це абсолютно нормальна практика.
Набагато гірше, коли робиться вигляд, що проблеми не існує.
— Що б ви хотіли сказати аграріям області?
— Я хочу, щоб вони знали: їхній голос звучить.
Я й надалі представлятиму їхню позицію в обласній раді, порушуватиму ці питання перед органами влади та добиватимуся того, щоб рішення, які стосуються аграрної галузі, ухвалювалися після відкритих консультацій.
Бо сильне село — це сильна громада.
Сильна громада — це сильна область.
А сильна область — це сильна Україна.
