Наприкінці червня представники аграрного сектору Кіровоградщини спільно з депутатами обласної ради підготували та направили начальнику Кіровоградської обласної військової адміністрації пропозиції щодо критеріїв бронювання працівників сільськогосподарських підприємств.
Уже за два дні було оприлюднено нову редакцію документа, однак жодна із запропонованих змін не знайшла відображення в остаточному рішенні. Про важливість діалогу між владою та аграріями, зміни до критеріїв і можливі наслідки для галузі говоримо з головою Кіровоградської обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Олександром Чорноіваненком.
— Пане Олександре, що стало передумовою для підготовки звернення до начальника Кіровоградської ОВА?
До мене звернулися представники аграрного сектору області, які висловили занепокоєння щодо критеріїв, які планувалося застосовувати під час визначення критично важливих підприємств для бронювання працівників.
Ми проаналізували ситуацію, провели консультації з керівниками господарств і підготували конкретні пропозиції. Їхня мета була дуже проста — зробити критерії такими, щоб вони відповідали реальним умовам роботи аграрних підприємств Кіровоградщини.
30 червня це звернення було офіційно направлено начальнику обласної військової адміністрації.
— Наскільки широкою була підтримка цих пропозицій?
Це була не ініціатива окремої людини.
Пропозиції були підтримані депутатами Кіровоградської обласної ради під час пленарного засідання. Тобто вони отримали статус офіційної позиції представницького органу області.
Саме тому ми розраховували, що їх буде принаймні детально розглянуто.=
— Уже 2 липня було оприлюднено нові критерії. Що показав їх аналіз?
Аналіз показав, що жодна із пропозицій, які ми направляли до обласної військової адміністрації, не була врахована.
Більше того, нова редакція документа посилила окремі критерії.
Зокрема, мінімальна площа земель, які має обробляти підприємство, збільшена зі 100 до 200 гектарів.
Мінімальна сума податків на один гектар зросла з 3200 до 3800 гривень.
Також удвічі збільшено мінімальний валовий збір зернових культур — із 500 до 1000 тонн.
Це об’єктивні зміни, які містяться в новій редакції документа.
— Якими можуть бути практичні наслідки таких змін?
Кожна область має свою структуру аграрного виробництва.
На Кіровоградщині працюють не лише великі агрохолдинги, а й значна кількість середніх та невеликих господарств. Саме вони можуть зіткнутися з тим, що відповідати новим критеріям стане складніше.
Це питання не лише бронювання працівників. Це питання стабільності виробничих процесів, особливо в умовах війни та дефіциту кадрів.
— Ви неодноразово говорили про відсутність діалогу. Що маєте на увазі?
Я не ставлю під сумнів право військової адміністрації ухвалювати відповідні рішення.
Але коли мова йде про документ, який безпосередньо впливає на роботу сотень підприємств, логічно було б провести консультації з представниками галузі.
Ми не вимагали, щоб усі наші пропозиції були підтримані.
Ми говорили про необхідність професійного діалогу.
На жаль, цього діалогу не відбулося.
— Чому Ви окремо наголошуєте на рішенні обласної ради?
Тому що це питання інституційної поваги.
Обласна рада представляє інтереси територіальних громад області.
Коли депутати підтримують певні пропозиції, це означає, що вони пройшли обговорення й отримали підтримку представників громад.
Ігнорування такої позиції не сприяє ефективній взаємодії між органами влади.
— Чи бачите Ви можливість перегляду критеріїв у майбутньому?
Я переконаний, що будь-яке рішення можна вдосконалити, якщо є бажання чути аргументи.
Ми відкриті до професійного обговорення, готові надавати розрахунки, аналіз і пропозиції.
Наше завдання — не створювати конфронтацію, а зробити так, щоб механізм бронювання був справедливим, зрозумілим і враховував специфіку аграрного сектору Кіровоградщини.
— Який головний висновок Ви хотіли б донести сьогодні?
Аграрний сектор сьогодні є одним із ключових для економіки країни. Підприємства працюють в умовах війни, забезпечують продовольчу безпеку, наповнюють бюджети та підтримують українських військових.
Саме тому рішення, які визначають умови їхньої роботи, повинні ухвалюватися на основі відкритого діалогу з професійною спільнотою.
30 червня ми запропонували такий діалог і надали конкретні пропозиції. На жаль, вони не були враховані. Водночас я переконаний, що конструктивна співпраця між владою, аграріями та представницькими органами місцевого самоврядування залишається єдиним правильним шляхом для ухвалення ефективних управлінських рішень.
