Малі фермерські господарства Кіровоградщини дедалі частіше говорять про ризик зупинки своєї роботи через нестачу кадрів. Депутат Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко переконаний: чинні критерії бронювання не враховують специфіку сімейних ферм, тому потребують перегляду. Чому це питання стосується не лише аграріїв, а й економічної стійкості країни — у розмові з депутатом.
— Олександре Анатолійовичу, чому ви вирішили звернутися до керівництва області саме зараз?
— Тому що сьогодні ми бачимо реальну загрозу для малого фермерства. Люди працюють на межі своїх можливостей. Після кількох непростих років, війни, посухи та економічних труднощів вони ще й стикаються з тим, що не можуть забронювати працівників, без яких господарство просто не функціонуватиме. Ця проблема вже потребує конкретних рішень.
— Наскільки важливими є саме невеликі фермерські господарства для області?
— Це основа наших сільських громад. Саме вони створюють робочі місця там, де часто немає великих підприємств. Вони обробляють землю, сплачують податки, підтримують життя села. Коли зникає фермерське господарство, громада втрачає не лише виробника продукції, а й частину своєї економічної стабільності.
— У чому, на вашу думку, недосконалість чинних критеріїв?
— Вони не враховують, як працює мале фермерське господарство. У великих компаніях можна перерозподілити обов’язки між працівниками. А в сімейній фермі одна людина часто відповідає одразу за кілька напрямків роботи. Якщо її немає — робота зупиняється. Саме тому потрібен більш гнучкий підхід.
— Які зміни ви пропонуєте?
— Ми пропонуємо залишити мінімальний розмір земельного банку на рівні 100 гектарів, скоригувати вимоги щодо кількості найманих працівників та переглянути критерії врожайності з урахуванням реальних погодних умов. Це не зниження стандартів, а приведення їх у відповідність до сьогоднішніх реалій.
— Ви також говорите про підприємства, які втратили працівників ще на початку повномасштабної війни. Чому це питання потрібно врахувати?
— Тому що багато господарств від самого початку війни працюють у значно складніших умовах. Їхні працівники стали на захист України ще у 2022 році. Сьогодні ці підприємства не повинні опинятися у менш вигідному становищі лише через те, що вони раніше за інших втратили своїх спеціалістів.
— Як знайти баланс між потребами оборони та економіки?
— Баланс потрібен завжди. Ми всі розуміємо важливість мобілізації та підтримуємо наших захисників. Але не менш важливо зберегти тих, хто забезпечує продовольчу безпеку, наповнює бюджети та підтримує життя громад. Сильна армія має спиратися на сильний тил.
— Яким ви бачите результат своєї ініціативи?
— Хотілося б, щоб влада почула фермерів і підтримала перегляд критеріїв. Це рішення допоможе зберегти сотні малих господарств, робочі місця та економічну активність у громадах. Сьогодні підтримка фермерства — це не про окрему галузь. Це про майбутнє українського села і про стійкість України в цілому.
