“Я не хочу приймати лiки вiд туберкульозу. Все одно не одужаю!”, “Я не витримую цього довгого лiкування. Це остання таблетка. Далi не питиму – нехай буде, як буде”, – такi i ще десятки iнших вiдмовок чує соцiальна працiвниця БО “100 вiдсоткiв життя. Кропивницький” Анна Шевченко вiд хворих на туберкульоз, здiйснюючи соцiальний супровiд.
– Так, дiйсно, туберкульоз це не простуда, яку можна вилiкувати за тиждень. Це iнфекцiйне бактерiальне захворювання, яке викликає мiкобактерiя туберкульозу, яка називається паличкою Коха. Тому потрiбен час, терпiння i бажання у лiкуваннi. Шлях не простий, але вiн того вартий, щоб жити далi, – каже Анна Шевченко, додаючи: – Проте слова-мотиватори дiють не одразу. Наприклад, якщо це асоцiальнi клiєнти, вони полюбляють випити алкоголь або наркозалежнi, з ними треба «няньчитися» у буквальному сенсi цього слова.
I хоча Анна лише два роки надає соцiальний супровiд хворим на туберкульоз, все ж таки за цей час врятувала багатьох людей.
– Першi клiєнти для мене були найважчi, адже я тiльки починала працювати у цiй сферi. Наприклад, був у мене пiд супроводом 37-рiчний Сергiй, в якого туберкульоз головного мозку. Вiн справно пив лiки, здавав аналiзи. Треба було зробити МРТ для того, щоб подивитися, як iде лiкування. Однак це дороговартiсна процедура, на яку не було коштiв у чоловiка. Я дуже хотiла йому допомогти. Звернулася до партнерської органiзацiї Tbpeople, де ранiше надавали таку допомогу, а потiм змiнилися умови. На щастя, мене тут почули i профiнансували цю послугу. Сергiй дуже вдячний, що потрапив пiд соцiальний супровiд, адже допомога для нього була велика. Вiн одужав. Є також протилежна iсторiя, коли клiєнт любив пити i прийом протитуберкульозних препаратiв давався йому дуже тяжко. Йому краще було випити алкоголь, нiж таблетки. Пiзнiше, я дiзналася, що вiн лiки запивав алкоголем. Багато зусиль довелося витратити, щоб вмовити його пройти лiкування до кiнця. Адже якщо лiкування не завершити, туберкульоз може повернутися i людина перейде в палiатив. Та цей чоловiк мене почув i пройшов лiкування вдало. Таких iсторiй багато, адже деяких людей доводиться ледь не вмовляти випити лiки, – каже Анна.
Наразi соцiальна працiвниця допомагає тридцятьом людям, яких супроводжує у проєктi «100 вiдсоткiв життя та якiсних послуг на Кiровоградщинi», що пiдтримано Глобальним фондом. Найстаршому клiєнту 73 роки. У нього є супутнi захворювання. Лiкування йде важко. Його пiдтримка – це дружина, яка завжди поряд. Найменшому клiєнту 14 рокiв, а через кiлька мiсяцiв хворобу дiагностували i його мамi. В обох були вираженi симптоми – кашель, пiтливiсть, температура, втома.
– Паличка Коха в органiзмi може знаходитися вiд трьох мiсяцiв до трьох рокiв. Тому контактним особам кожнi пiв року треба проводити обстеження. Якщо iмунна система дала збiй чи був нервовий зрив, паличка Коха знаходить слабке мiсце.
Працювати у соцiальнiй сферi нелегко. Соцiальна працiвниця зiзнається, що i сама спочатку боялася захворiти, та мудрi поради однiєї лiкарки iз тубдиспансеру назавжди розвiяли її побоювання. Каже: головне вживати корисну i якiсну їжу.
Загалом у благодiйнiй органiзацiї «100 вiдсоткiв життя. Кропивницький» Анна Шевченко працює з 2019 року, здiйснюючи соцiальний супровiд людей з ВIЛ. Каже, що потрапити в цю органiзацiю для неї була мрiя. I коли вона надiслала своє резюме i отримала дзвiнок вiд голови правлiння Юлiї Чабанюк, що її кандидатуру пiдтримали, каже, що її радостi тодi не було меж. Перед цим жiнка вже мала досвiд у соцiальнiй сферi в благодiйних органiзацiях i державних. А загалом одного разу пiсля завершення навчання на iсторичному факультетi педунiверситету, вона потрапила у соцiальну сферу випадково, залишившись на 20 рокiв. Таки випадковостi не випадковi, особливо, коли мова йде про милосердну мiсiю – рятувати життя людей.
