20 жовтня 2021, середа

“Кожен учасник туру має свою роль” – кропивницький психолог про гірські подорожі

Чергова гірська подорож для ветеранів АТО/ООС та їхніх родин відбулася! Як завжди організатором та ідейним натхненником для групи мандрівників став кризовий психолог ПМ “Інсайт”, психолог вoлoнтерськo-ветеранськoгo центру СМАйЛ Андрій Фоменко.

Маючи вже неоднорічний досвід таких подорожей та спостерігаючи динаміку розвитку членів груп, психолог розповів кореспонденту сайту Златопіль про останній тур.

Кореспондент: Розкажіть про цьогорічний маршрут: як планували, чи відрізняється він від попередніх?

Андрій Фоменко: Ми дедалі більше розвиваємося і це помітно по тому, що кожен з учасників поступово знаходить своє місце у групі. У нас вже другий рік один з учасників Ігор “Полтава”працює штурманом-навігатором. Він взяв на себе функцію складати та розподіляти маршрут.

Найбільш важливим для мене цього року було те, щоб хтось крім мене відповідав за організацію взаємодії в групі, за те що стосується руху: місця зупинки, обладнання, таборування. І це перша наша подорож, де організація певною мірою була на самих учасниках мандрівки, а моєю задачею залишилися супровід, спостереження і змістовне наповнення психологічним компонентом нашої подорожі. Ідея нашого останнього маршруту – перетнути Хребет Ґорґанита відвідати дві полонини. І встигнути це потрібно було до погіршення погодних умов, адже ми бачили приблизно прогноз і розуміли що це буде складно. Ми вийшли на маршрут в Буковелі, дійшли до Полонини Блажів, піднялися на Малий Ґорґан по Хребту через Синяк дійшли до спуску до Полонини Хом’яків і звідси вже сходили на Татарів. Це три повних дня і дві ночівлі. Ночували на Полонині Блажів і на Полонині Хом’яків.

Кор: Легенда цього разу була?

А.Ф: Лейтмотивом цієї подорожі була соціальна гра “Бункер”. Для мене це був перший досвід. Почали грати ще в автобусі і зайшла вона групі на “Ура!”.

Кор: Можливо “Бункер” і згуртував групу?

А.Ф: Я б скоріше сказав, що всім учасникам давно хотілося відіграти якісь ролі, адже вони в нас були по легендам. Наприклад у нас є чудова роль-голос потойбіччя, який говорить найстрашніші пророцтва: “Цього разу судячи з погоди нам хана! Повернуться додому не всі!” І кожна наша дія супроводжується такими передбаченнями.

Кор: Хотіла якраз запитати про містичні моменти цієї подорожі

А.Ф: Містики завжди достатньо, адже в горах усім керують природні явища. У нас багато хлопців, які апелюють до сил природи. Є певні внутрішні знаки, що показує постійну психодинаміку групи.

Кор: Але у вас же проміжок між походами величенький.

А.Ф: Так, але група існує як організм, її кістяк уже сформований. Я вже згадував про ролі. Наприклад у групі є людина, яка відповідає за господарство – це дівчина Катя Ковтун, у якої є все. Коли вітром вирвало вікно в колибі (сезонне житло пастухів і лісорубів, поширене в гірських районах. Ред.) і ми мріємо  про саморізи, то в Каті вони є! Як вона то робить – нікому невідомо! Адже все взяти неможна, бо буде непідйомний наплічник, але в неї є все, що нам потрібно!

Ця група – це другий склад Bad Company. Перший існував півтора роки, цей існує четвертий рік. Зараз кістяк групи працює спокійно, напружені моменти позаду. Навіть “складні” люди гармонізувалися в цьому колективі.

Кор: А тобі не здається що люди просто звикли до гірських подорожей і не вбачають в цьому екстриму?

А.Ф: Повір, екстриму нам додає природа. Цього разу під час ночівлі небо “лягло” на полонину, нульова видимість, дощ, пориви вітру до 20 метрів! Нас рятували колиби. Ми вперше не ночували в наметах.

Кор: Після такого треша не виникає думок що це востаннє і більше в гори ні ногою?!

А.Ф: Кожного разу походи закінчуються такими думками, але насправді знаєш, що поки живий – ти повертатимешся сюди.

Кор: У вас в групі невелика кількість людей. Чим це зумовлено?

А.Ф: Насправді 10-12 чоловік – це достатня кількість для гірських турів. Я маю знати з яким настроєм кожен вирушає в похід. Адже ми маємо приділити людині час і дати їй те, за чим вона туди йде.

Кор: Це і є терапія, якою ви займаєтеся в горах?

А.Ф: Терапія – це коли ти лікуєш людей від потужних психологічних травм, але їх з такими проблемами не можна водити в гори.

Кор: Бо не знаєш, як людина поведеться, адже і сама вона не може передбачити свою поведінку в такому стані.

А.Ф: Абсолютно! Якщо комусь потрібна терапія, то я запропоную класичний варіант у кабінеті і лише потім, як один з видів ресурсної діяльності вже безумовно пси-тури. Тут фішка в іншому. Люди в складних умовах, непрогнозованих обставинах і за наявності екстремальних факторів навчаються підтримувати один одного. Насправді це група підтримки, але в ній є забезпечення глибинної рефлексії, паралельно з формуванням толерантності до невизначеності. Те, чого не вистачає сучасній людині. Ми сприймаємо зміни, як щось апріорі некомфортне і травматичне. А коли на вас іде холодний фронт, то ви вчитеся реагувати, контактувати з групою, вимальовуються соціально-психологічні навички як правильно робити це, щоб люди довірилися один одному і діяли як слід. Далі додаємо перцю іграми, ритуалами, обговореннями. Тому зі мною ходять в гори психологічно здорові мандрівники, з певними психологічними запитами.

Кор: Тобто як у хворобі– зараз вони перебувають в стадії ремісії, а не в стадії гострого запального процесу.

А.Ф: Абсолютно вірно – вони всі в ремісії від війни. І дехто вже відходить. Це помітно по зміні спорядження: воно втрачає зайвий мілітаризм, стає більш туристичним. Все менше історій про війну, більше розмов про сьогодення. В горах відбувається перезавантаження.

Кор: Тобто це ті цілі, заради яких ти водиш ветеранів та їхні родини в гори.

А.Ф: Так, і хочу сказати, що деякі результати помітні не відразу, а вже в перспективі.

Кор: Хто цього разу посприяв, щоб це сходження відбулося?

А.Ф: Як і завжди ми дякуємо за підтримку депутатам Кіровоградської обласної ради від партії ВО “Батьківщина  Олександру Чорноіваненку та Андрію Табачуку. Ці люди з нами давно і довіряють нашій ідеї.

Також ми вдячні за елементи спорядження, які ми використовуємо в подорожах  нашим партнерам, і, зокрема директорці Обласного ресурсного центру з питань допомоги учасникам АТО та внутрішньо переміщеним особам Інні Колпак.

Хочеться лише побажати витримки, удачі та натхнення цим відчайдухам, які за будь-якої погоди йдуть назустріч горам, щоб вкотре перевірити себе на міцність!

Розповіді про попередні подорожі читайте за посиланнями:

https://zlatopil.com/all-news/vijskovosluzhbovtsi-z-kropyvnytskogo-pidkoryly-dvi-najvyshhi-vershyny-ukrayiny-foto

https://zlatopil.com/all-news/yak-kropyvnytski-veterany-pivdennym-bugom-splavlyalysya-foto

https://zlatopil.com/all-news/ti-shho-yidyat-gory-abo-yak-vidnovlyuyutsya-kropyvnytski-zahysnyky-foto

https://zlatopil.com/all-news/obstanovka-po-kajfu-abo-yak-veterany-pidkoryuvaly-chornogirskyj-hrebet-foto

https://zlatopil.com/all-news/psy-tury-v-zhytti-kropyvnytskyh-veteraniv-ta-chleniv-yihnih-rodyn-foto

 

Спілкувалася Альона ШЕНДЕРОВСЬКА

“Кожен учасник туру має свою роль” – кропивницький психолог про гірські подорожі
1 голос[ів]

Суши-бар Джан представляет! 💥  Самые большие и вкусные роллы в Кропивницком!

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований