Рік тому нас охоплювала шалена ейфорія від слів “Херсон знову наш!” З початку жовтня 2022 року почалися активні наступальні дії ЗСУ і вже 11 листопада єдиний обласний центр, який захопили росіяни, повернувся додому, в Україну.
За рік після свого звільнення правобережна Херсонщина, пережила підрив Каховської ГЕС та потерпає від постійних ворожих обстрілів. Але головне, що вона вільна від ворога.
За цей рік було безліч гуманітарних поїздок з Кіровоградщини на Херсонщину і херсонці вже стали нам рідними в багатьох сенсах.
Фото до і після вибуху Каховської ГЕС
Херсонці сьогодні
На щастя по селам вже відновили електропостачання і хоч є перебої, в зиму люди йдуть зі світлом. Інша проблема – опалення. Благодійники обіцяли забезпечити паливними брикетами, але поки не надали. Раніше жителі сіл ходили в посадки й збирали хмиз та гілки. Зараз же – це смертельно небезпечно, адже посадки сапери не проходили. Є відчайдухи, які зважуються на це, але закінчуються такі вилазки не завжди добре…
Замінована Херсонщина
Заміновані території-одна з найбільших проблем звільненої Херсонщини. Ворог стільки залишив по собі цього “добра”, що професійні сапери фізично не можуть очистити ці землі. Тож місцеві мешканці роблять це самі. Як навчилися.
Особливо багато скрізь “метеликів”, “пелюсток”, які люди навчилися знешкоджувати власноруч, або оригінальним способом розмінування – підпалом місцевості, де вибухівка знешкоджується сама.
Аграрії – відчайдухи
Херсонщина – земля хліборобів і заміновані поля – це велика біда для цього краю.
“Фермери самі беруться за розмінування, адже земля – це те що годує наш край і всю країну. Як представити Херсонщину без овочів, ягід та хліба? Деякi фермери на свій страх і ризик наїжджають на вибухівку, щоб знешкодити її. На жаль трапляються трагедії, днями тракторист з сусіднього села підірвався на смерть…”, – каже староста Хрещенівської громади Вiктор Копиток.
На цих землях чітко розумієш, що професія хлібороба тут одна з найнебезпечніших. Але хіба це колись зупиняло наших трудівників?
Родина Бiлоус з Хрещеніки власноруч розмінувала поле та посіяла на п’яти гектарах кавуни. Вони 15 років займалися вирощуванням баштану. Також кавуни посадив кум подружжя. А ще один місцевий фермер посiяв 40 гектарiв соняшника. Всі вони вже зібрали чудовий врожай.
Освіта під обстрілами
В Хрещенівській громаді мешкає 350 жителів, є діти. Коли росіяни зайшли в село, вони оселилися в місцевій школі. Що вони з нею зробили – це треба тільки бачити. Всі оті історії про те що вони де їдять там і гадять – тут реалізовані у всій “красі”. На подвір’ї школи стоїть спалений БТР. А сама будівля розбита, під завалами початкової школи знищена бібліотека…
Але школу з часом планують відбудувати. Відновлення почалося з сучасного та надійного сховища, яке вже облаштували для учнів та педагогів.
А поки діти ділять приміщення з садочком, тут створили культурно-освітній хаб, де для дітей все гарно облаштували. Нові парти й вікна, а ще столи, комп’ютери, вбиральні в приміщенні, і, навіть новенький тенісний стіл. Потрібна ще бібліотека, яка залишилася під завалами, адже врятували лише підручники, які були в учнів на руках… Поки дітей неохоче пускають до закладу через постійні обстріли.
Загалом школа налічує 110 учнів, а дошкільний заклад до 20 діток. До місцевої школи доєднали школярів з громади на Лівобережжі. (Не пишемо назву громади, щоб не нашкодити людям в окупації).
“Там деякі вчителi стали колаборантами та почали працювати за їхньою програмою А наші учні розповідають, що зранку ходять до них в школу, щоб не тероризували, а увечерi на горищi пiдключаються до нас, бо хочуть отримати український атестат. Особливо важко випускникам, які навчаються в такі «дві зміни» і вимушені слухати російську пропаганду”, – розповідає заступниця директора з навчально-виховної роботи Світлана Анатоліївна.
Обстрілюють села постійно. Страшно, що сигналу тривоги немає і незрозуміло коли й куди летить, але коли поруч лунають перші вибухи – знають, що треба ховатися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Річниця деокупації: як захисники з Кіровоградщини звільняли жителів Херсонщини
На питання як вони переносять постійні обстріли, староста каже, що рятують біруші, з якими вони сплять вночі. А вдень вже звикли, іноді взагалі не реагують.
“Вони б’ють, а ми відновлюємо”
Цього року, за рахунок благодійних фондів в громаді зробили немало: по можливості відновили будинки, повставляли вікна-двері. Але тут є проблема, що обстріли пошкоджують вже відремонтоване, а інвесторам то складно пояснити.
“Важко їм пояснити, що матеріали,які вони надали, пошкоджені, і що знову потрібні наприклад склопакети. Вони скажуть вибачте як ми будемо давати, а вам будуть це руйнувати. І тепер представники організацій перед тим як щось надати, хочуть переконатися, що в нас безпечно. А хіба ми можемо це пообіцяти?”
Незважаючи на обстріли, в громаді постійно кипить робота: люди щось прибирають, фарбують, ремонтують. Облаштовують гарний місцевий парк, який розташований на семи гектарах, половина з яких колись була зоопарком. Тут росте багато унікальних дерев та кущів. Місцину вже розмінували, наразі створюють зони відпочинку. Нещодавно встановили великі й гарні альтанки, які й досі пахнуть свіжою деревиною.
“В парку ми хочемо зробити реабілітаційні зони, щоб нашi захисники, які звільняли цей край, могли приїздити, вiдпочити та відновитися. Плануємо перебудувати старий фонтан, зробити басейн”.
При вході в парк встановили стелу, яку наповнюють світлинами та інформацією про загиблих Героїв, що віддали своє життя під час звільнення цих земель. Біля стели росте калина, яку на Великдень привезли з Кіровоградщини, в пам’ять про наших земляків…
А далі в парку стоїть фігура Козака, яка за півсторіччя бачила багато різного на цих теренах: і сумного, і радісного, і мир, і танки та кулі. Посічений обстрілами Козак ще дочекається перемоги, дитячого сміху та веселих пісень в цьому затишному парку Херсонщини та по всій Україні.
Репортаж з Херсонщини Олени Шендеровської
фото авторки
