29 березня 2024, п’ятниця

“Не можна допомогти тільки мертвому”: Світлана Нетрусова

43426769_342284233007349_6475719674775470080_n

Світлана Григорівна Нетрусова лікар-психіатр вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент, член Асоціації психіатрів України. Автор 23 публікацій в медичних журналах. Вона займається лікуванням психічних захворювань, в тому числі шизофренії, депресій, тривожних і фобічних розладів, панічних атак, біполярного розладу, психічних розладів, при клімаксі. 

Про роботу пані Світлана каже так: “У кожного хорошого лікаря повинно бути три якості: високий професіоналізм, любов до своїх пацієнтів і своєї професії, а також глибока порядність”. Лікар радить ніколи не здаватися та вірити в одужання!”. Сьогодні поговоримо з Світланою Григорівною про її роботу.
– Хворі з яких куточків України найчастіше потрапляють до Вас?
З Київської, Житомирської, Херсонської, Черкаської областей.
– Пацієнти з яких країн до Вас звертаються?
В основному звертаються російськомовні хворі з Ізраїлю, Росії, Америки, Грузії, Вірменії. Я навіть в Англію їздила консультувати росіян, які там живуть. 
– З яких джерел про Вас найчастіше дізнаються?
В основному по рекомендації. Також з мого сайту, Є в Інтернеті мої публікації та інформація про мене. Часто спілкуюсь з представниками медіа. З них і дізнаються люди.  
– Скільки років працюєте за професією (можливо колись – не за професією?
Тридцять років. Не було такого, щоб я працювала за іншою професією.  
В Інтернеті розміщуєте різні поради. Чи доводилось ними самій користуватись?
Доводилось. У мене є проблеми зі сном. І ті поради, по гігієні приготування до сну – я намагаюсь виконувати.
– Ви самі підбираєте ілюстрації до кожної статті? 
Я сама їх знаходжу в Інтернеті.
– Ви навчалися у Вінницькому національному медичному університеті. Як трапилося, що працюєте в Києві?
Після інституту я працювала в Ладижині більше п’яти років психіатром та наркологом. Потім в силу певних життєвих обставин переїхала до Києва.
– Будучи студенткою – підробляли як медичний працівник?
Ні.
– Ким Ви мріяли бути в дитинстві?
Тільки лікарем. Мій батько був лікарем з великої літери. У мене був культ лікаря в хорошому сенсі з дитинства. У мене  мій старший брат – лікар, його дружина, його двоє дітей лікарі, невістка, зять і внучка.
– Чи не хочете працювати за кордоном? 
Ні. По-перше, я не знаю досконало іноземну мову, тому не зможу повноцінно зрозуміти хворого. По-друге, в Україні я успішна. Тут побудувала кар’єру. Мені подобається те, що я роблю. А за кордоном в такому віці починати з нуля – нема  сенсу.
–  Чи часто радитесь зі своїми колегами задля правильного лікування хворого?
Я раджусь зі свої вчителем професором Григорієм Костянтиновичем Дзюбом. Також з дільничними лікарями,  якщо вони йдуть на контакт і їх цікавить моя думка, то я не проти  далі брати участь у лікуванні. Треба обговорювати хворобу. Який сенс назначати препарати, якщо хворого лікуватимуть іншими. Треба ж в одну сторону йти.
–  Чи викладали студентам? 
 Я більше п’яти років викладала – маю звання доцента. Зараз працюю тільки лікарем.
– Чи є швидка медична допомога тим, хто занедужав (хворобою, яку ви лікуєте), але поки не потрапив до лікаря?
Треба вчитись відпочивати. Треба кругом шукати позитив. Він є.  Тільки треба хотіти його знайти. Не перевтомлюватись. Якщо складається психотропна ситуація  і не можеш змінити відношення до неї і заспокоїтись, треба не заганяти себе в кут. Можна випити валер’янки. 
Чи бувало так, що хворому вже не можна допомогти?
Не можна допомогти тільки мертвому і хворому, якщо він міняє лікарів, і не хоче виходити з цього стану – йому комфортно  в ньому бути. Дуже важко лікувати психотиків та шизофреників, в яких вже хронічна симптоматика і хвороба тягнеться довгі роки, вона стійка або він не переносить ту дозу лікування, яка б могла зняти ці симптоми. То тоді треба з психологом радитись, щоб боротися за те, аби його соціально адаптувати в життя, навіть з цією хворобою навчити  жити. Успіх лікування невротика залежить не стільки від ліків, як бажання хворого разом з професійним психологом або психотерапевтом вийти з цього стану. Психолог це не тільки той, хто гладить тебе по голові. Це той, який тебе змушує подивитись на себе зі сторони. Це іноді не приємно. Завдання психолога витягнути з підсвідомості неприємності, які можуть бути причиною невротичного розладу і показати умовну вигідність. Вона часто буває неприємною, щоб усвідомити свої недоліки. 
–  За яких обставин хворий швидше одужує?
 
Розуміння хворим, що він хворий. Прийом ліків та підтримка родичів. Робота з психологом чи психотерапевтом. І треба не копатися в причинах хвороби. 
– Ви багато розумово працюєте. Чи є у Вас швидкий метод «перезавантаження мізків»?
Слухаю музику, читаю книги і дивлюсь позитивні фільми (детективи).  Я регулярно відвідую спортклуб, займаюся аквааеробікою, зустрічаюсь з друзями, ходжу в театр.
1- Щоб Ви побажали рідним хворих?
Я їм бажаю, щоб вони постаралися усвідомити інформацію про хворобу. Про те, як треба себе вести з хворою людиною повинен сказати лікар. 
Наприклад, якщо людина страждає на шизофренію, то при цій хворобі понижується енергія і з’являється так звана лінь. То рідні повинні старатися не тільки контролювати лікування, а й «виштовхувати» хворого в соціум. Їм треба знайти роботу хворому, щоб він ставав вранці і робота, яку він робитиме подобалась йому. Якщо в людини невровтичні розлади (невроз), то при виникненні та протіканні цієї хвороби, є дуже важливий такий момент,  що їй вигідно хворіти. Він своєю хворобою підсвідомо тікає від вирішення проблеми. В таких випадках треба не потакати хворому. Треба радитись з психологом. Є певні моделі поведінки, які покращують вихід з цієї хвороби. Тут контакт психологічний повинен бути правильним. В тому сенсі, якщо панічні атаки, фобії, страхи – то хворому зручніше бути вдома. Проте рідні повинні його витягувати в соціум. Хворому потрібно пройти всі ці місця, які зумовлюють хворобу. Не треба, щоб він минав ті місця і себе робив інвалідом. Також є проблемою, якщо мама каже, що дитина не повинна виходити на двір, бо в неї серце хворе, то вона своєю порадою робить його інвалідом. Іпохондрики вважають, що вони слабі, при чому у них ніяких хвороб не находять. Якщо чоловік не заробляє достатньо грошей, то йому вигідно називати себе хворим ніж усвідомити, що він мало грошей заробляє. У всіх випадках треба радитись з психологом.
– Які у Вас плани на майбутнє?
Менше працювати – більше подорожувати. Жити в теплій країні в будинку з видом на океан. Кожен день плавати. Але не знаю як я буду без своєї роботи. Я хочу працювати з ким хочу, коли хочу і скільки хочу.
43385744_705038749860964_8141367305662627840_n_2
 
Спілкувалася кореспондент сайту Тетяна Діордієва
“Не можна допомогти тільки мертвому”: Світлана Нетрусова
Оцінити цей запис

Доставка квітів у Кропивницькому

Коментарі

Додати коментар

Ваш e-mail не буде опублікований