Чи можна ухвалювати рішення, які безпосередньо впливають на тисячі працівників аграрної галузі, не дослухаючись до тих, кого вони стосуються? Саме це питання постало після того, як 2 липня Кіровоградська ОВА оприлюднила нові критерії бронювання працівників агропромислового комплексу. Попри офіційне звернення аграріїв та підтримку депутатського корпусу, їхні пропозиції залишилися поза увагою. Про це та наслідки нових правил говоримо з головою обласної партійної організації ВО «Батьківщина» Олександром Чорноіваненком.
— Пане Олександре, як з’явилося звернення до начальника ОВА?
Це звернення не народилося в кабінеті й не було політичною заявою.
Перед цим ми провели низку зустрічей із керівниками фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств, людьми, які безпосередньо працюють у полі. Вони висловили свої застереження щодо проєкту критеріїв бронювання, адже саме їм доведеться працювати за цими правилами.
Ми узагальнили всі пропозиції та оформили їх в офіційне звернення до начальника обласної військової адміністрації. Моєю метою було не критикувати, а запропонувати механізм, який враховував би реальні потреби аграріїв.
— Чому Ви наголошуєте, що звернення підтримала обласна рада?
Тому що це принципово змінює його статус.
Йдеться не про звернення окремого депутата чи керівника партійної організації. Пропозиції були підтримані депутатами Кіровоградської обласної ради під час пленарного засідання.
Тобто це вже була офіційна позиція представницького органу області, який представляє інтереси жителів громад.
Саме тому ми очікували хоча б фахового обговорення цих пропозицій.
— Але вже за два дні були оприлюднені нові критерії. Що Ви відчули?
Насамперед — подив.
30 червня ми офіційно передаємо звернення. 2 липня з’являється нове розпорядження.
І коли ми його проаналізували, побачили, що жодної з наших пропозицій там немає.
Виникає логічне запитання: чи взагалі ці пропозиції були розглянуті?
— Які саме зміни містить нове розпорядження?
Якщо порівняти редакції документів, то видно, що вимоги стали жорсткішими.
Мінімальна площа земель, яку має обробляти підприємство, збільшилася зі 100 до 200 гектарів.
Мінімальний розмір сплачених податків зріс із 3200 до 3800 гривень на гектар.
Також удвічі збільшено мінімальний валовий збір зернових культур — із 500 до 1000 тонн.
Тобто критерії стали значно суворішими.
— Як це може вплинути на аграріїв області?
Для великих підприємств ці зміни можуть бути менш відчутними.
Але Кіровоградщина — це не тільки великі агрохолдинги. Це величезна кількість середніх і невеликих господарств, які також забезпечують продовольчу безпеку держави.
Саме вони можуть втратити можливість відповідати новим критеріям.
А це вже питання не лише бронювання працівників, а й стабільної роботи підприємств.
— Ви говорите про ігнорування. Це серйозне звинувачення.
Я говорю про факти.
Було офіційне звернення.
Була підтримка депутатів обласної ради.
Були конкретні пропозиції.
І після цього виходить документ, у якому жодна із цих пропозицій не знайшла свого відображення.
Тому я й кажу, що були проігноровані не лише аграрії, а й позиція обласної ради.
— На Вашу думку, як мала діяти обласна військова адміністрація?
Я не кажу, що влада була зобов’язана погодитися з усіма нашими пропозиціями.
Але їх потрібно було хоча б обговорити.
Можна було провести робочу зустріч, круглий стіл, консультації з аграріями.
Тоді навіть у разі незгоди всі розуміли б логіку прийнятого рішення.
Саме цього діалогу і не вистачило.
— Що Ви плануєте робити далі?
Я не збираюся залишати це питання.
Ми продовжимо працювати з аграріями, аналізувати наслідки нових критеріїв і відстоювати їхню позицію на всіх можливих майданчиках.
Для мене це не питання політики.
Це питання поваги до людей, які працюють на землі, сплачують податки, створюють робочі місця та підтримують українську армію.
Переконаний, що саме такі люди повинні бути партнерами держави. І коли вони разом із депутатами області пропонують конструктивні рішення, влада має не відмахуватися від них, а сідати за стіл переговорів. Лише тоді можна говорити про справді ефективне управління.
